Кафедра Інформаційно-вимірювальних технологій
м. Харків, проспект Науки, 14, корпус "T", 5-ий поверх, т. (057)702-13-31, E-mail: d_mme@nure.ua
Автор статті: Игор Скоромний, студент кафедри ІВТ, ihor.skoromnyi@nure.ua
Поїздка до Чорнобильської Зони Відчуження*
(матеріал, фотографії, стиль викладення авторські)
Поїздка до Чорнобильської зони відчуження розпочалася о 10-й вечора, виїздом комфортабельного автобуса з Харкова і нічим не відрізнялася від будь-якої іншої поїздки міжміським маршрутом. Проте вранці наступного дня, коли ми проїхали Київ, гід поставив документальний фільм про події 1986 року, щоб нагадати про події, що відбулися навесні 1986 року та налаштувати екскурсантів на потрібний лад.
Усім роздали персональні статистичні індикатори одержаного в зоні випромінювання. Результати можна було отримати надіславши заявку електронною поштою.
В'їзд на територію зони відбувається через декілька КПП (на території України та Білорусії). Ми в'їжджали через КПП Діти. Слід пам'ятати, що в'їзд здійснюється за паспортом та екскурсійним квитком, тому перед поїздкою бажано перевірити документи на їх наявність у кишені куртки чи рюкзака.
Також усім ще раз розповіли про правила поведінки в Зоні, а вони такі:
Після невеликого інструктажу ми продовжили шлях і невдовзі приїхали у першу точку – місто Чорнобиль.
Чорнобиль нічим не відрізняється від будь-якого іншого українського міста у недільний ранок. Малолюдно і небагато машин. Однак це лише на перший погляд. Це місто з гарними та чистими дорогами (їх чистять щоранку з метою прибрати будь-який можливий принесений вітром радіаційний матеріал) та із назавжди закритими вікнами. Жодне вікно не відчинялося з квітня 1986 року. Вдома, до речі, теж піддаються періодичному очищенню. Завдяки чому рівень фонової радіації в місті іноді навіть нижчий, ніж у Києві.
Зараз у Чорнобилі живе близько 3 тис. осіб, це переважно поліцейські, пожежні, обслуговуючий ЧАЕС, сховища відходів та Саркофаг персонал. У місті є кілька музеїв, присвячених Катастрофі.
Алея з табличками зниклих населених пунктів, яка закінчується комплексом з лелеками та поштові скриньки, як символ надії.
Також є меморіальний комплекс із зразками техніки та роботів, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на 4-му енергоблоці. Поруч із експозицією знаходиться стенд, де можна ознайомитись з назвою моделі та короткою історією застосування. На жаль, жоден робот не зміг впоратися з тим рівнем радіації. який був після аварії і тому людям довелося самим ліквідувати наслідки, щоб не допустити неконтрольованого поширення радіації.
Після Чорнобиля екскурсія продовжилася до одного з найбільш вражаючих об'єктів на території Зони – ЗГРЛС – Дуга-1.
Антени побудовані за принципом фазованої антеної решітки. Оскільки одна антена не могла перекривати таку широку смугу частот, весь діапазон розбитий на два піддіапазони, і антенних ґрат поставлено також дві:
За таких розмірів об'єкт видно майже з будь-якого місця Чорнобильської зони відчуження. Поруч була станція зворотно-похилого зондування іоносфери «Коло», яка призначалася як допоміжна до ЗГРЛЗ, а також для вироблення поточної інформації про проходження радіохвиль, стану середовища їх проходження, вибору оптимального частотного діапазону. Передавальні антени також побудовані за принципом фазованої антеної грати і були меншими і нижчими, їх висота становила 85 метрів. Радар працював у діапазоні частот 5 – 28 МГц.
Після цього ми виїхали на ЧАЕС. Купол Саркофага бачив здалеку і вражає своїми розмірами. Сам купол поблизу нагадує звичайний ангар, але ми знаємо, що це зовсім не так.
А це недобудований 5-й блок станції. Здається, що роботи припинилися на вихідний день, проте цей день триває вже понад 30 років.
На території ЧАЕС крім станції на нас чекала ще їдальня. Вхід до неї відбувається через сканер радіації, перевіряються руки та ноги, зокрема взуття. Їжа досить смачна, входить у вартість екскурсії. Після обіду на десерт, так би мовити, нам лишилася Прип'ять. Власне туди ми й поїхали. Прип'ять зустріла нас черговим кпп, місто закрите для відвідувань, лише екскурсійні тури. Хоча варто визнати, що після виходу серіалу «Чорнобиль», Прип'ять зараз – дуже жваве місто.
Жвавий, але зарослий зеленню, яка зараз є одним із основних жителів міста, нарівні з козулями та кабанами. Ми їх не бачили, але гіди кажуть, що їх у місті багато й ближче до вечора, вночі важче не зустріти їх. Багато будинків перебувають в аварійному стані, деякі вже почали обвалюватись і вхід до них категорично заборонено. Так само як вхід заборонено до лікарні, яка першою прийняла опромінених пожежників. Їхній одяг досі лежить у підвалі лікарні та наближатися до неї категорично заборонено через захмарні показники рівня радіації. Пожежні були буквально "обмазані" їй.
У Прип'яті гід продемонстрував, що незважаючи на проведені роботи з деактивації та очищення, земля досі заражена. Зробив він це за допомогою дозиметра, показавши, що якщо фоновий рівень радіації коливається в рамках 11 мкЗв, то варто піднести його до землі, як рівень збільшується на 10-20 одиниць, а якщо копнути землю, буквально знявши верхній шар, то рівень радіації збільшується на порядок.
Після Прип'яті ми поїхали на кпп Дитятки, т.к. екскурсія добігла кінця. На під'їзді до кпп, усі екскурсанти пройшли стаціонарний сканер-дозиметр. Варто сказати, що якщо якась частина одягу фонуватиме, то з нею доведеться розлучитися назавжди. Таким чином для поїздки до Чорнобильської зони відчуження незайвим буде взяти з собою не лише паспорт і документ, що дозволяє відвідувати зону, але й змінне взуття та штани.
У нашій групі всі чітко дотримувалися інструкцій гіда, тому всі залишилися при своїх речах.
Таким чином, за день екскурсії можна відвідати всі знакові місця Чорнобильської зони відчуження та побічно стати свідком наслідків однієї з найважчих техногенних катастроф минулого століття, вплив яких віддаватиметься ще не одну сотню років.